Перший клас - серйозне випробування не тільки для дитини, а й для всієї родини
Від того, як пройде цей перший шкільний рік, багато в чому залежить, чи успішно навчатиметься дитина далі. Саме тепер ваша дитина вчиться самостійності, відповідальності. В перші навчальні дні в неї формується ставлення до самого поняття «школа». До речі, яким воно буде, не в останню чергу зале¬жить від близьких першачкові людей.

Часто трапляється так. Усе літо дитина живе в очікуванні першого вересня. Разом із батьками вибирає собі наплічник, яскраві зошити, ручки й олівці. 1 ось нарешті дов¬гоочікуваний перший дзвоник. Минає тиждень, другий, і батьки по¬чинають зауважувати, що їхня дитина збирається до школи, як на каторгу. Домашні завдання вико¬нує неохоче, а кожен ранок почи¬нається словами: «Не піду! Не хочу! Не буду!» В ситуації, що склалася, не треба дитину сварити: це не розв'яже проблеми, а тільки ускладнить її.
До школи — з гарним настроєм
На те, як складеться ваш робочий день, впливає кілька факторів. Але, мабуть, одним із головних є той, з якої ноги ви вранці встали, тобто в якому гуморі починаєте день.
Протягом дня, звісно, настрій можуть зіпсувати, але це вже тема іншої розмови. Так само все складається й у вашої дитини. Настрій, з яким вона прокидається, так чи інакше впливає на її бажання іти до школи, слухати вчителів на уроках, виконувати домашні завдання.
Отже, щоб не зіпсувати його своїй дитині, не забувайте про таке.
Коли будите сина чи доньку вранці, робіть це спокійно, ніжно. Проки¬нувшись, дитина має побачити вашу усмішку і почути лагідний голос. Не підганяйте школяра І не смикайте через усілякі дрібниці. Тим більше, не варто згадувати про вчо¬рашні помилки. Навіть якщо перед сном дитина так і не поскладала на місце іграшки, вранці не час робити їй зауваження з цього приводу.
Не квапте дитину. Правильно розрахувати час, який, потрібен їй, щоб зібратися до школи, — це ваше завдання, а не маленького школяра. Тож якщо школярик не встигає зібратися — це таки ваша провина. Завтра розбудіть його раніше, іщоб він встиг спокійно все зібрати.
Не відправляйте дитину до шко¬ли голодною. Інакше на уроках вона буде думати не про табличку множення, а про канапку з маслом і ковбасою. Крім того, відчуття го¬лоду заважає зосередитися.
Не прощайтеся з дитиною, застерігаючи: «Дивись мені, щоб не було ніяких дурниць», «поводься доб¬ре», «дивися, щоб сьогодні не було поганих оцінок». Краще побажайте малюкові удачі, лідбадьорте, знай¬діть кілька ніжних слів — у нього ж попереду важкий день.
Облиште зайві запитання
Не менш важливо й те, як ви зустрічаєте свого учня після школи. Якщо не хочете засмутити його, то забудьте фрази на кшталт: «Яку оцінку ти сьогодні одержав?», «Як успіхи в школі?» чи ще гірше — іронічне: «Ну як, сьогодні без двійок?», «Двієчнику, як успіхи?» Дозвольте дитині розслабитися. Згадайте, як ви почуваєтеся після важ¬кого робочого дня і багатогодинного спілкування з людьми. Чи хочеться вам після всього цього відповідати на якісь запитання, навіть найрідніших людей? А от якщо дитина надто збуджена і сама хоче поділитися з вами чимось, щойно повернулася зі школи — не відкла¬дайте розмову на потім, вислухайте її одразу ж. Буває, що дитина повертається зі школи засмучена, але про те, що сталося, не ква¬питься розповідати. Ви починаєте тиснути на неї, діймаючи запитан¬нями. Дайте дитині заспокоїтися. Зго¬ом вона розповість усе сама.
Спочатку відпочинок, потім — домашнє завдання
Коли дитина повернеться зі школи, не варто вимагати, щоб вона від¬разу сідала за уроки. Дві-три години перерви їй конче потрібні. А ще ліпше, якщо ваш першачок пос¬пить півтори години — це найкращий спосіб відновити розумові сили. І не змушуйте дитину робити всі уроки за один раз. Після /15—20 хвилин занять варто робити 10— 15-хвипинні перерви, і бажано, щоб вони були рухливими. Побавтеся з дитиною в якусь активну гру або погуляйте на свіжому повітрі. Якщо хочете привчити дитину до самостійності, не сидіть у неї над душею, коли вона робить домашнє зав¬дання. Тільки за умови, що школя¬рикові потрібна ваша допомога, втручайтеся в процес підготування домашнього завдання. Пам'ятайте: спокійний тон, слова підтримки («не хвилюйся, тобі все вдасться», «давай подумаємо разом», «я тобі допоможу») і похвала, навіть якщо насправді дитині щось вдається не дуже добре, життєво потрібні першокласнику Якщо ви будете поводити ся інакше, ті дуже скоро і дитини пропа¬де бажання просити вас про допомогу.
Звичайно, бажання готу¬вати домашні завдання в дитини виникатиме не дуже часто але вам слід пояснити їй, що щ обов'язково треба робити, В жодному разі не торгуйтеся: «Якщо ті, зробиш математику, я куплю тобі морозиво», інакше в дитини виробиться неправильне уявлення пре мету навчання. Вона вважатиме що, навчаючись, робить вам послугу, за яку ви платите іграшками, солодощами чи ще чимось. Kрім, того, умови, які ви поставите шко¬ляреві, раптом можуть виявитися нездійсненними. Наприклад, дитині, буде не до снаги розв’язати задачу. Ви опинитеся в складній ситуації: доведеться або бути послідовним до кінця, а отже, несправед¬ливим до дитини, або ж порушити своє батьківське слово.
«Ти для нас найважливіший!»
«Пам'ятайте, що протягом навчального року бувають критичні періоди, коли вчитися дитині стає важко. Вона швидка втомлюється, у неї знижується працездатність. Для первачків це перші 4—6 тижнів навчання (3—4 тижні —- для учнів, 2—4 класів), потім — кінець 2-ої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті. В ці періоди треба бути особливо уважними до дитини».
Дуже важливо кожного дня хоча, б півгодини присвячувати тільки дитині, не відволікаючись на хатні кло¬поти, телефонні дзвінки, перегляді телепередач чи спілкування з іншими членами родини. Нехай дитина зрозуміє, що для батьків немає нічого важливішого за її справи, турботи, радощі та невдачі.
Незабаром - до школи. Хай же щастить нашим дітям!