| Ми Матір називаємо святою |
| Написав Гутор Олександра, учениця 4 гімн. класу | |
|
Мій отчий дім!Ти дав усе мені. Моя Вкраїна, піснею багата, Вішла у серце співом голосним, Як та любов, яку дарує мати! У травні, коли розцвітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас Свято матері. Ще у 1914 Конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – Дня матері. А причетна до цього молода американка Анна Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптова і передчасна. Анна боляче пережила трагедію і звернулася з листом до конгресменів, президента Америки, в яких запропонувала раз у рік, навесні, вшановувати Матір. Ідею Анни підхопили в світі. Вперше в Україні, у Галичині, це свято відзначали у 1929 році. В цей день у національному одязі люди йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міста чи села на площу, де відбувалося свято. День матері відзначають у травні (друга неділя), бо це є місяць Пречистої Діви Марії. Це свято – свято Божої Матері, Матері – України і нашої земної Матері. Вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя. Образ Божої Матері став покровом материнства, дитинства, символом надії на добро і щастя . В образі матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну, страдницьку, але невмирущу. Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримують нас у години радості і печалі. Мати – це берегиня домашнього тепла і затиску. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світленького сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Це – мить, і це – вічність. О, мамо, матусю рідненька моя, Тобі я вклоняюсь низенько, Завжди зігріва мене ніжність твоя, Твоє наймиліше серденько. |








Мій отчий дім!


