1. День знань.

2. День фізичної культури і спорту.

3. День відкритих дверей.

4. Виставка-конкурс «Мереживо осінніх барв на рідній Україні».

5. День працівників освіти.

6. «Чужого горя не буває». Операція «Турбота» /до Міжнародного дня людей похилого віку/.

7. «А вже Покрова відцвіла» /конкурс стрілецько-повстанської пісні та поезії/.

8. Сокільсько-козацький змаг.

9. Урочиста імпреза «Посвята в гімназисти».

10. День української писемності та мови.

11. Тиждень правової освіти та виховання.

12. Конкурс зимових букетів та композицій «Замість ялинки – зимовий букет».

13. Новорічні свята.

14. Вечір-зустріч шкільних друзів.

15. «Таланти твої, Україно» /огляд учнівської художньої самодіяльності/.

16. «Юні екологи» /конкурс екологічних бригад/.

17. «Світлиця Шевченківського заповіту».

18. «Ці дні у пам’яті народній».

19. Місячник правової інформації і пропаганди правових знань «Підліток і закон».

20. Свято останнього дзвоника.

21. «На крилах прощального вальсу».

Святкова імпреза "Посвята в гімназисти"
Святково прибраний зал. У залі на сцені – прапор гімназії. Лунає музика. На сцені ведучі.

1 вед.
Слухайте, слухайте всі!
Наша промова готова!
Сьогодні в гімназії свято,
Про нас, гімназистів, слово!

2 вед.
Шановні гості, дорогі учні!
Ми раді вітати Вас у затишному храмі нашій школі-гімназії.

1 вед.
Навчаємося у гімназії недаремно ми.
Основа всього праця копітка.
Лише зі складниками невід’ємними,
Формула Пізнання виникла.

2 вед.
Гостинно запрошуємо усіх присутніх на урочисту церемонію «Посвята в гімназисти», щоб розділити з нами радість та щирі почуття з нагоди цієї знаменної події.

1 вед.
Зібрались сьогодні ми на свято,
Майбутніх гімназистів вітати від душі.
А в цьому році їх у нас – 17.
То ж зустрічайте, аплодуйте, ось вони!

(Звучить урочиста музика. Заходять учні 1 гімназійного класу, шикуються на сцені).

Гімназисти
Життя гімназистів мінливе
Вирує у світлій оселі,
Воно і веселе щасливе
У світ розчиняє нам двері.

Школа нам – це рідний дім
Ми ростем й мужнієм в нім
Тут сягнем вершин наук
Під ритмічний серця стук.


На перерви, на уроки
Крізь дитинство юні роки
В майбуття прямуємо
Україно!

Під небом твоїм
Калинові пливуть острови,
У зелених вітрилах –
Вишневі пливуть заметілі.
Україно!
Я –промінь живий!
В твоїм сонячнім тілі!

Нероздільна земля і небо,
Нероздільна моя сім’я,
Нероздільна любов до тебе,
Дорога Вкраїно моя.

Нероздільна шкільна родина
Наша дружба і наша кров
У єдиній моїй Україні
Нероздільна моя любов.

Лікуй, Україно, соборна, єдина.
Як в лузі калина, як май розквітай
Дзвони солов’їно, моя Батьківщина,
На щастя крилом засівай.

Співай, Україно, цвіти як барвінок,
Дзвени голосніш і вітай,
На світлую долю, на вільному полю.
На щастя зерном засівай.

Сини великої вкраїнської родини,
Ще крок, ще два – крізь всі незгоди
Стерпімо разом, переможно і єдино
І те зерно, що сієш, вродить.

Нехай душа людська радіє,
І вся родина в українськім полі
Зерно добра і правди завжди сіє –
Й велике щастя вчитись в нашій школі.

Виринає з красенів дерев
Старовинна кам’яна будівля
Виплеканий з вікових джерел
Рідний дім наш гімназійний.

І не злість, а радість тут живе,
Пісня українська скрізь лунає.
І мов квітка веселковая цвіте,
Щастя і повага тут панує.

Знання – могутнє джерело –
Тут століття майже вже дзюркоче.
І вабить молодих смільчан воно.
В його джерельні води вскочить.

Пливемо дружно і завзято,
Долаючи глибини знань.
Попереду ще так багато
Того, що треба нам пізнать.

Пісня «Стоїть в центрі міста»

Увага! Мить святкова вже настала
Життя, як кажуть, чистий лист
Рука дитяча написала.
«Сьогодні став я гімназист».

Нехай же свято урочисте
В твоїй душі завжди бринить,
Плекай добро, наш гімназисте,
І зупини цей час на мить.

Україно, страднице свята,
Затужим під яскравими зірками,
За княжими й козацькими віками,
За світом, де язичницькі свята,
Мов надихали землю і природу
Богів творити, що долали страх,
Благословивши сонце, хліб і воду,
Добром служити людям у віках.

Виходять Нестор Літописець, Соломія Крушельницька, Іван Пулюй, Богдан Лепкий, Северин Наливайко.

Вед.
Кожен народ – малий чи великий
Любить свій чарівний край
Любить батьківські стежини
Свою землю і звичай.

Богдан Лепкий:
Колисав мою колиску
Вітер рідного поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.

Нестор Літописець:
9 листопада 1872 року на світ з’явилася людина, яка прославила наш край. Богдан Лепкий… Складна і багатогранна особистість. Поет, прозаїк, історик, художник.

Богдан Лепкий:
Скільки раз у чужій стороні
Линув в думах до рідного краю
Посилав свої мрії-пісні
І писав: «Чи побачу – не знаю…»
Так я дуже любив свій край, свій народ.

- А чи любите ви свою Україну?
- Чи шануєте книгу?
- Кого з письменників свого краю знаєте?

Нестор Літописець:
Що ж перший тур ви всі пройшли,
Та інше є ще завдання
Щоб відповіді ви знайшли
На всі наступні запитання

Виходить Северин Наливайко

Нестор Літописець:
Северин Наливайко… козацький ватажок кінця 16 століття. Народився в Гусятині у родині ремісника, а в молоді роки був на Запоріжжі, воював проти турків. У 1596 році підступно схоплений ворогами, виданий полякам і після страшних тортур у 1597 році страчений у Варшаві.

Северин Наливайко:
Хто з великих київських князів є хрестителем Русі? ( Володимир )

- Любив мелодію він бою
Та неодмінно, кожен раз,
Якщо на кого йшов війною,
То говорив: «Іду на вас».

- Який основний Закон України? ( Конституція )
- Коли проголошено незалежність України? ( 24 серпня 1991р. )
- Хто був першим президентом України? ( Грушевський )
- Хто запровадив перші школи на Русі? ( Володимир )

- Він злих печенігів під Києвом знищив,
Та храм на тім місці за рік збудував.
Розквіт Русі при ньому був найвищий
За що народ князя «мудрим назвав» ( Ярослав Мудрий )

- Двадцять п’ять років отаманом той кошовий
На Соловках просидів в камері сирій
В підвалі темному немов в норі глибокій
А в домовину ліг у 113 років. ( Петро Калнишевський)

Виходить Пулюй

Нестор Літописець:
Він мав 15 дочок і синів,
По світу не пустив нікого у свитині,
Отак би й нині незалежній Україні
Бог дав таких новітніх Пулюїв.

Іван Пулюй… Професор теоретичної фізики. Відомий на всю Європу. А народився він у Гримайлові Гусятинського району 1845 року. Іван Пулюй сконструював багато наукових апаратів. Серед них і телетермометр, телефонний сигнальний апарат.


Іван Пулюй:
- А що ви знаєте з історії про виникнення гімназій?

Відповіді дітей:
- Перші гімназії з’явились у Стародавній Греції, де діти з 7 до 18 років навчались читати, писати, грати на музичних інструментах та рахувати.

- Велику увагу приділяли героїчній літературі та особливо спорту.

- Філософ Платон заснував свою гімназію на честь героя Академа, її так і назвали Академія.

- А відомий філософ Аристотель заснував школу в Афінському Лікеї, яку назвали Лікей.

- На Україні гімназії з’явились вперше у XIX ст. Так, у Києві з кінця ХІХ ст. існувала приватна гімназія-колегія Петра Галаганя.

- А наша рідна гімназія розпочала свою історію з 2004 року.

Виходить Соломія Крушельницька:
Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий?
Бажаю так скінчити свій шлях,
Як починала: співом на устах.

Нестор Літописець:
Богинею сцени називали у світі Соломію Крушельницьку. В історії світового оперного мистецтва вона посідає особливе місце, бо була не лише всебічно обдарованою й освіченою, а розмовляла і співала українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською мовами.
А народилася вона 23 вересня 1872року в селі Білявинцях, що біля Бучача.

Соломія:
- Діти, ви усі талановиті, а чи вмієте співати?

- А які пісні про Україну знаєте?

- А українські народні любите слухати?

Оце так молодці
Бо гімназисти ви усі
Тож пісню українці дружно заспівайте
І мудрість щиро прославляйте

Нестор Літописець:
Так я бачу ви достойні
Стати гімназистами.
Тож гімн свій дружно заспівайте
І славу гімназії прославляйте.

(Звучить гімн гімназиста)

Ми зібралися сьогодні
У святковий світлий час,
Щоби клятву гімназиста
Зараз кожен дав у нас.
І ми клянемося…
Хай клятву почують всі води
І сонце осіннє, й земля,
Що нам сили дала,
Бо гімназія рідна ростить нас
На славні і творчі діла

Нестор Літописець:
Мій юний друже,
Клятву скажеш ти…
Щоб ім'я гімназиста зберегти.
Висока честь його, висока й слава.
На вас звертає зір держава.
Нелегко від спокус всіх відказаться,
Щоб гімназистом, друже, називаться.
Чи гризтимеш завзято той граніт наук?
Чи згоден ти зазнать тих творчих мук?
Всіх труднощів тих не боятись,
Щоб ім'ям гімназиста називатись?
В урочистий цей, благословенний час,
Перед священним стягом України
Чи запевняєте майбутнє й нас,
Що слава про гімназію не згине?
Запевняємо! Чи присягаєте вірою батьків,
Перед всіма, що нині воєдино,
Достойними бути прийдешніх віків,
Оберігать традиції родини?
Присягаємо!
Чи присягаєте перед майбуттям
Здобуть знання для праці та наснаги?
Присягаємо!
Служити людям всім своїм життям, -
Присягаємо!
Тож хай Господь благословить присягу!

Благослови нас добрий Боже,
Благослови, Пречиста Мати,
Хай ваша ласка нам поможе
Щасливо у гімназії навчатись.

(Виступ священника)

(Виступ директора школи)

Ми просимо в цей день і час
Нагородити наші старання
Нам хочеться дуже ввійти
До храму науки й єднання.

Ми обіцяєм виконать усе,
Що в клятві було сказано
Щоби ніколи і ніде
Не підвести гімназію.

Ми починаємо з дороги,
Що манить нас і кличе в даль,
А слідом – батькові тривоги,
І тільки мамина печаль.

Я присягаю матінко моя,
Твої і батька виправдать надії.
Правдиво й чесно пронести ім’я.
І не заплямить роки молодії.

(Виступ батька)

Летять магістралі у різні боки
Переплелися тут шляхи і долі
Та пам’ять вертає чумацькі шляхи
І Наливайка мужній поклик волі.

Ішли тим шляхом хани та князі,
Топтали землю вони часто.
Та не дано загинути красі –
Від сліз дівочих мальви зацвітали рясно.

Ще пам’ятає шлях той дикі крики яничар
І босі ноги полонянок.
Ішов тим шляхом не один сліпий кобзар
І не один стрічав він тут світанок

І слався тут чебрець і спориші
Й калини червоне намисто
З легенди, правди і краси
Постало наше славне місто

Пісня про Копичинці

В зеленім розмаї веселка сіяє,
Возносяться в небо високі хрести.
Тобі рідне місто ми славу співаєм
Тобі ми бажаєм у щасті цвісти.

Приспів:
Копичинці, Копичинці,
Мрії мої і надії.
Копичинці, Копичинці,
Серце любов’ю зігріють.

Тут наша Нічлава несе свої води
І манять зелені її береги.
Тут люди прекрасні від роду й до роду,
Нема в цілім світі таких дорогих.

Приспів.

Століття минали, пливли над тобою.
Всього ви зазнали: нещастя й незгод.
Ішли наші предки безстрашно до бою,
Щоб жив в Україні вже вільний народ.

Приспів.

Любов до науки і віра в майбутнє
Збирає в гімназії всіх звідусіль.
Нам, славним нащадкам козацького роду,
Примножувать славу дідів і батьків.

Гімназіє,
Тут віра й надія, тут світло й тепло –
І серце радіє… Як неньки крило.
Гімназія рідна, і в ній майбуття.
А чесність і гідність – це шлях у життя!

Гімназія – мій дім, моя родина,
Моя маленька рідна Україна!
Ти іскри радості даруєш нам,
Порив моїм незвіданим думкам!

Колиска доброти й любові,
І лине пісня в кожному тут слові,
Бо ми – одна єдина родина,
Бо ми – маленька рідна Україна.
Несемо розум і добро ми в світ,
Щоб не забув ніхто наш український рід.
Нехай тисячоліття проминає,
А ти стояла й стій через віки.
Гімназіє, хай нам твій стяг засяє
Усім на довгії роки

Славетна будь країно та,
Що на твоїй землі чудовій
Квітує юність, доброта
В окриленій своїй обнові.

Благословенна, земле, будь,
Що дала крила журавлині
На все життя у дальню путь
Маленькій та міцній людині.

Нехай висвічує блакить,
Для крил дає свого простору,
Бо це гімназія – то лиш маленька мить
А потім – далеч неозора!

В житті - нерозкритій книзі -
Сторінок безліч є,
В якій вписати мусиш
І ти життя своє.

Вписати не чорнилом,
А полум’ям душі.
Ти Україну рідну
Для щастя бережи.

Гімназіє, свої почуття
Всі тобі віддаю до останку!
Ось життя моє,
сповнене ніжного болю.
Ось душа моя з вірою,
честю, любов’ю.
З надією бачити щастя твоє!

– Є у мене талант –
Я його віддаю до останку,
Є знання –
Я його до краплини несу.

– Всі ми хочем відкриття зробити,
Щось своє в науці віднайти.
– Хай душі наші не черствіють,
А в помислах не буде зла.

– Хай наші задумки і мрії,
Народжують прекраснії діла.

– Хай ще малі ми
Та здолати зможемо
Усе, покладене на нас.

– Ви певні будьте,
станемо спроможними
не поганьбити гімназійний клас.

(Звучить пісня про Україну)

1 вед.
Друзі! Сьогодні ви стали частиною великої дружньої гімназійної родини.

2 вед.
Бажаємо вам успіхів і творчої наснаги!

1 вед.
Сподіваємось, що кожен із вас стане в майбутньому гордістю гімназії, надією нашої держави

(лунає пісня «Ми діти»)

1 вед.
На цьому нашу урочисту церемонію завершено. До нових зустрічей!!

Керівник: Крайник О.Є.
силами учнів 1-го гімназійного класу